Сама назва свята ще в стародавні часи було перенесено на антропоморфний персонаж, який з самого початку свята урочисто зустрічали з величальними піснями на гірці.
Ім'я Масляниці носить і опудало з соломи, яке обряджають в жіночий одяг з масляним млинцем або сковородою в руках (від млинця, круглого і масляного і утворилася назва і свята, і персонажа). З цим опудалом весело проводили час всю масний тиждень: з ним роз'їжджали на трійках, а наприкінці свята ховали Масляну або проводжали, розриваючи опудало на дрібні клаптики на краю села.
Але, найчастіше, опудало Масляниці спалювали на весело палаючому багатті, який розводили обов'язково "на гірці" - на який-небудь височини. Аналогічні похорон влаштовували і іншим персонажам слов'янської міфології - болгарського Германа, російських Кострому і Ярила. У південних і західних слов'ян свята Масляної відповідав Запуст у поляків, Менсопуст і Кукер у болгар.
У словаків і чехів Масопуст закінчувався обрядовим "виносом Смерті" - символу зими: цим символом, як правило, було солом'яне опудало, яке називали Смертю, Мореной або Марженой. Ці імена походять у давньослов'янської богині смерті Маре або Марені.
Ритуальні похорон Масляниці завжди супроводжувалися процесіями ряджених, карнавалами, гучним сміхом, закликами Весни і демонстративними паплюження Масляниці в спеціальних текстах.
У цих піснях Масляну обзивають (у зв'язку з великим постом, який наступив після рясних бенкетів масляного тижня) обманщицею, об'едалой, бліноедой та іншими образливими прізвиськами. Солом'яне опудало, вбрані у святковий одяг або ж у лахміття, всім натовпом виносили з селища і кидали у воду або розрививали на частини.
Солому від розпотрошених опудала розкидали по полях для того, щоб забезпечити хороший врожай і поховати родючість.
Немає коментарів:
Дописати коментар